Педагогічне виховання в гармонії з природою, уміння правильно поводитись у довкіллі й читати природу мають глибокі історичні корені.
У юннатівського руху були і є свої початки та витоки.
Виростити кущ троянд,
Віддати квітку людині,
Пізнати щастя цієї миті —
Так само важливо
Для виховання нової людини,
Як і зорати ниву,
Виростити хліб,
Пізнати насолоду від праці.
В. Сухомлинський
А все починалося так: у Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді МОН України відкрився музей історії юннатівського руху, де на основі глибокого аналізу, зародження та розвитку юннатівського руху в закладах освіти України висвітлено перспективний педагогічний досвід обласних районних та міських еколого-натуралістичних центрів (станцій юних натуралістів), їхню величезну роль у вихованні школярів та учнівської молоді.
Особливої уваги заслуговує роль РСЮН (нині — НЕНЦ) та еколого-натуралістичних центрів (станцій юних натуралістів) у формуванні нової генерації талановитих господарів свого краю.
Історія юннатівського руху в Україні засвідчує, що позашкільне навчання і виховання виникло і розвивалось у школі на основі позакласної роботи в гуртках за інтересами.
Спеціалізовані гуртки з’являються в закладах освіти після 1920 року в Харківській, Дніпропетровській, Чернігівській, Одеській областях.
Період 1925-1933 рр.
Центром позашкілля стала Київська біологічна станція (1925 р.), яка пізніше була перейменована на Київську педагогічну агробіостанцію.
Першим директором був Трескін Федір Михайлович.
Організовано було гуртки, дослідну роботу на навчально-дослідних ділянках, розроблені програми для роботи гуртків.
У 1934 році відбулась значна подія в житті юннатів України — І Всеукраїнський зліт юних натуралістів в с. Снігурівка на Миколаївщині.
У той час Ф.М. Трескін зазначив: “Пройде невеликий проміжок часу і наша трудова школа буде пишатися юннатівськими гуртками. І тепер там, де формуються юннатівські гуртки, вони так прикрашають, так яскраво підкреслюють найбільш чіткі сторони нашої школи, щоб цим гурткам було приділено більше уваги з боку тих осіб і організацій, до сфери відання яких вони належать”.
Період 1933 — 1941 рр., 1945 — 1959 рр.
Активізувалась діяльність гуртків юннатів, спільно з вченими проводилась робота з дослідження, відновлення природи, насаджувались сади, ліси, парки.
Провідним вченим позашкільного навчання був Дмитро Лаврович Сергієнко — директор Центральної дослідно-педагогічної агробіостанції Міністерства освіти України, доцент, професор кафедри педагогіки Київського університету імені Т. Шевченка. Розроблено багато методичних посібників для вчителів, керівників гуртків, методистів. Особлива увага приділялась трудовому вихованню школярів у сільській школі.
“Учитель, який передає дитині лише знання, — це ремісник; той, хто виховує характер, — справжній митець у своїй справі. Кожен учитель мусить сам постійно себе виховувати. Він має бути мудрим філософом у своїй громаді, мусить мати не лише професійну, а й загальну широку освіту”
(Софія Русова, український педагог, громадська діячка).
Період 1959 — 1992 рр.
Процес становлення та розвитку юннатівського руху в Україні проходив при Республіканській станції юних натуралістів під керівництво директора — Манорик Любов Петрівни.
Особлива увага приділялась розвитку матеріально-технічної бази позашкільних закладів, зоолого-тваринницьких комплексів, теплично-парникового господарства; створенню колекцій сільськогосподарських культур, плодово-ягідних культур; організації профільних гуртків у республіці. Це період особливої уваги дослідницької та природоохоронної роботи, посилення зв’язку навчання учнів з життям.
У 1961 році відбувся І Всеукраїнський зліт озернят, де юні природознавці звітували про свої досягнення. Започатковано Всеукраїнський конкурс на кращу дослідницьку роботу з біології та сільського господарства, Всеукраїнську естафету під девізом “Перетворимо Україну в квітучий сад”.
У 1970 році в м. Києві відбувся ІІ Всеукраїнський зліт активу учнівських виробничих бригад, шкільних лісництв та юннатів старшого віку. Використавши власний досвід та надбання в школах і позашкільних закладах республіки було відкрито пстійнодіючу Республіканську виставку кращих досягнень учнівської молоді.
У 1972 році на базі РСЮН було організовано наукове товариство “Пошук” та біологічну секцію МАН.
У 1979 році РСЮН за підтримки Міносвіти України оголосила конкурс “Юні господарі Землі”. В кожній школі було організовано роботу “зелених” та “голубих” патрулів, шкільних лісництв.
1980 року на базі Малинського лісового технікуму Житомирської області відбувся Зліт юних лісівників.
З ініціативи РСЮН проводились благодійні виставки-ярмарки “Наш труд і турботу тобі, рідна Земле”, “Живи, Земле”, започатковано дитячий біологічний симпозіум “Труд і наука єдині, наука — на службу людині”, а також благодійну акцію “Діти Чорнобиля”.
Любіть Землю!
Любіть працю на Землі,
бо без цього
не буде щастя
нам і дітям нашим
ні на якій планеті…
Довженко О.П.,
український письменник
Період 1992 рік — 2000-ні роки
У 1992 році відбувається реформування освіти, зокрема позашкільної. Відбувається переорієнтація методичної роботи закладів позашкільної освіти до створення експериментальних майданчиків, нетрадиційних методів навчання і виховання, інноваційних форм роботи з обдарованою учнівською молоддю за період діяльності директора РСЮН (Національний еколого-натуралістичний центр) Вербицького В.В., доктора педагогічних наук, професора:
– проходить І Міжнародний дитячий біологічний симпозіум “Дотик природи”;
– започатковано Всеукраїнську природоохоронну естафету школярів і учнівської молоді “Без верби і калини нема України”;
– відкрито Всеукраїнську біологічну школу — Природничий ліцей;
– запрацював Всеукраїнський дитячий конгрес “Живи, Земле”;
– започатковано науково-освітню програму “Вчителі та учні досліджують рослини в космосі”, яка стала міжнародним експериментом за космічною тематикою, активними учасниками якої були вихованці з різних областей України. Вони синхронно з космонавтом Леонідом Каденюком розпочали дослідження з рослиною Brasicca rapa і проводили в школах та закладах позашкільної освіти України. Україно-американська програма стала Міжнародним учнівським експериментом, учасниками якої були вихованці закладів позашкільної освіти України.
Період 2000-ні роки
– проведено національний фінал Міжнародного конкурсу науково-технічної творчості “Intel-Еko” з вихованцями закладів позашкільної освіти України;
– проведено Міжнародний біологічний симпозіум студентів, аспірантів, молодих вчених, учнів старших класів за темою “Сучасний стан біологічної науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку”;
– відбувся П’ятий Всеукраїнський чемпіонат з інформаційних технологій “Екософт-2006”;
– пройшов Тиждень всеукраїнських та міжнародних науково-освітніх проєктів “Україна-Європа-Світ”;
Позашкільна освіта є інструментом для набуття життєво важливих компетентностей вихованців.
Позашкільна педагогіка — це педагогіка виховання вільної духовної особистості, що будується на основі закону творчості, який передбачає залучення дітей та учнівської молоді до реального творення, інтелектуального діалогу, гармонізації спілкування, досягнення життєвого успіху.
Вербицький В.В., директор НЕНЦ,
доктор педагогічних наук, професор
І сьогодні педагогічні колективи закладів позашкільної освіти ведуть пошуки концептуальних підходів до розвитку юннатівського руху, вдосконалюють форми і зміст еколого-натуралістичної діяльності.
І як сказав О. Гончар: “Нового мислення, глибшого пізнання значно вищої відповідальності за все живе чекає від наших сучасників день сьогоднішній і день прийдешній”.
